Одним із нагальних завдань сьогодення та ефективних шляхів зниження собівартості продукції є зменшення використання електроенергії при максимальному підвищенні продуктивності виробництва. І тут виникає питання: «А як її забезпечити цю економію?», «Якими методами чи засобами скористатись?». На жаль, на сьогоднішній день, однозначних відповідей на ці запитання нема. До кожного випадку необхідно підходити індивідуально.
Наше підприємство вже більше двадцяти років займається організацією, модернізацію та відновлювальною реконструкцією існуючих систем обігового водопостачання промислових підприємств, виробництвом та поставкою вентиляторних градирень та комплектуючих. При цьому основними споживачами електроенергії являються електродвигуни вентиляторних установок градирень та насосного обладнання, правильний підбір яких у відповідності до потреб сучасного виробництва визначає рівень електроспоживання системи обігового водопостачання в цілому.
Як правило, найбільше проблем, суперечок та сумнівів виникає при модернізації діючої системи обігового водопостачання, організованої ще за часів Радянського Союзу. Через проведену з тих пір реструктуризацію виробництва, зміну номенклатури та кількості продукції, що виготовляється, потужність системи обігового водопостачання, в тому числі градирень та насосного обладнання не відповідає потребам технологічного процесу сьогодення. Не говорячи вже про використання застарілого обладнання, коли про класи енергоспоживання («А»÷«G»), введені нещодавно виробниками електрообладнання країн Євросоюзу, взагалі не йдеться. Належність електрообладнання до певного класу характеризує рівень енергоефективності. Різниця між класами енергоспоживання становить близько 20%. На сьогоднішній день найбільш енергоефективним є клас «А», до якого входять сучасні частотно-регульовані електроприводи.
Звичайно, для модернізації існуючого виробництва, можливо піти кардинальним шляхом – організувати окремі локальні водообігові цикли, встановити нові енергоефективні градирні укомплектовані сучасними вентиляторними установками та насосне обладнання з частотнорегульованими електроприводами класу енергоефективності «А» і почати історію свого підприємства, як то кажуть, з чистого аркушу.
А чи є це рішення аксіомою? А що робити коли ти обмежений у фінансах, у часі та відсутня можливість повної зупинки всього технологічного процесу на тривалий період? На сьогоднішній день сучасні технології дозволяють здійснювати поступову заміну окремих двигунів на частотно-регульовані електроприводи з максимальною «безболісною» інтеграцією у схему роботи вже працюючих градирень або насосів. Найбільш мало затратним, але не менш ефективним рішенням, є встановлення частотних перетворювачів на вже працюючі електродвигуни.
При використанні перетворювачів частоти у схемі управління роботою електродвигуна вентилятора градирні з'являються наступні технічні можливості:
- регулювання швидкості від нуля до номінальної і вище номінальної;
- плавний розгін і гальмування;
- обмеження струму на рівні номінального в пускових, робочих і аварійних режимах;
- збільшення терміну служби механічної й електричної частин електродвигуна.
Для визначення економії електроспоживання і терміну окупності при застосуванні перетворювачів частоти в насосних і вентиляторних установках градирень ще на стадії проектування фахівці нашого підприємства разом з компанією Schneіder Electrіc пропонують скористатися спеціалізованою комп'ютерною програмою.
Так, при встановленій потужності електродвигуна вентилятора градирні 45 кВт частотно регульований електропривід дозволяє середньодобове використання електроенергії зменшити до 29,3 кВт. Крім того, кожний зекономлений кіловат електроенергії на підприємстві знижує кількість використання тепловими електростанціями паливно-енергетичних ресурсів, тим самим значно обмежуючи теплові викиди в атмосферу, запобігаючи утворенню парникового ефекту.
В даній статті ми розглянули тільки реальний аспект економії електроспоживання в системах обігового водопостачання підприємств. Ми закликаємо Вас звернути увагу і на інші можливі реалії економного використання енергоресурсів та сприймати економію не як символ бідності, а як необхідну умову довгострокового фінансового успіху підприємств і державної економіки загалом. І для цього можна скористатися вже накопиченим досвідом нашого підприємства.